221 views

Чорнобиль. Іспит на людяність (фото, відео)

Вона живе у Тернополі довше, ніж у рідній Прип’яті, тут виросли діти, народились онуки, проте знову і знову повертається у 1986-й, який поділив її життя навпіл.

Людмила Поліщук

Згадує рідну Прип’ять… Тоді в одному з найсучасніших радянських міст, розташованому всього в 5 кілометрах від Чорнобильської АЕС зі своїми сім’ями мешкали багато  фахових енергетиків, пишаючись, що їхнє місто – одне з наймолодших в Україні: середній вік містян не перевищував 30 років. За  переписом 1985 року тут проживало 47,5 тисяч осіб, 27 національностей, кількість мешканців стрімко зростала.

26 квітня 1986 року усі здобутки, плани, надії і сподівання місцевих мешканців вмить рухнули. 

Через недоліки і людські помилки стався вибух в активній зоні ядерного реактора Чорнобильської АЕС. Ця подія увійшла в історію як найстрашніша радіаційна катастрофа.

Люди мирно спали, а тим часом відбувалась телефонна розмова, яку згодом назвуть найстрашнішою.

Найстрашніша телефонна розмова

 Сьогодні Прип’ять – це мертва зона.

“Наші люди виїхали майже з раю і залишили там не лише своє житло, роботу, а й здоров’я”, – згадує пані Людмила.

Жінка подумки часто повертається туди, у рідний куточок.

Кінець квітня 1986- го тішив сонячною погодою.  Влада готувалась до першотравневого параду, а люди – до Великодня.

“Сім’ї всі готувались святкувати, бо то сталось в ніч з 26 на 27 квітня, а 3 травня мала бути Пасха. Ми дітям нові курточки купили, ще люстру у велику кімнату планували придбати, в нас вже і холодильники були забиті”, – пригадує Людмила Полішук.

 Це потім вони дізнались про найбільшу за всю історію ядерної енергетики катастрофу. Тоді ж, аби не розводити паніки, евакуацію назвали навчанням з громадянської оборони. Сказали, їдуть на 3 дні в ліс, з собою наказали нічого не брати. Не насторожило, пригадує жінка, навіть те, що міліціонер, який перевіряв квартири, вимкнув за ними холодильник, повен харчів. Далі минали ліс за лісом, і не зупинялись.

Людмила Поліщук багато чого пережила і переоцінила. Не усі, з ким зводили життєві обставини, зуміли  скласти іспит на людяність.

Пригадує, як того літа усіх дітей з Чорнобильської зони відправили потягом кудись на південь: в Одесу чи до Криму. Відшукала своїх лише у вересні. Ті розповіли: тьотя-вихователь, яка мала ними опікуватись, наказала усім дітям віддати гроші їй на зберігання. Зібрала і на наступній зупинці вийшла з поїзда…

Подружжя Поліщуків брало участь в ліквідації аварії. Зону покинули тільки наприкінці травня. За це родина вже поплатилась трьома життями: померли батьки пані Людмили, чоловік не дожив до 10-ї річниці трагедії.

Сама жінка захворіла променевою хворобою, інвалідом стала у 33 роки.  Востаннє Людмила Поліщук була у Прип’яті майже 30 років тому. Розповідає: вже через місяць мародери не залишили в квартирі нічого цінного…

Пані Людмила резюмує: не усі так чинили. Було більше добрих і співчутливих. Зовсім не жалкує, що доля привела її до Тернополя. Тепер тут її дім, тут знайшла нових друзів, тут виросли діти і народились онучки – Алінка і Віолета.

Зізнається, ще 10 років зберігала ключі від прип’ятської квартири, і тільки після смерті чоловіка вирішила, що тут її тепер тримають і могили. Водночас, думає, може й добре, що тоді нічого не знала, інакше не змогла б залишити все. А за це можна було поплатитись життям…


У квітні 2017 року межах 30-кілометрової зони ЧАЕС створили Чорнобильський радіаційно-екологічний природний заповідник.

У так званих “чорнобильців” залишились статуси  і пільги, за які доводиться іноді боротися, їх часто підводить здоров’я, не вистачає грошей на лікування, ліквідаторів і свідків тих подій стає все менше. Але усі вони навчились дякувати за кожен прожитий день. Пані Людмила – оптиміст: допомагає рідним, веде активну громадську і пошукову роботу.  А, коли дізнається про долі уже сьогоднішніх переселенців, то, як ніхто інший, розуміє: навіть таку трагедію можна пережити, якщо у тих, хто може вам допомогти, з іспиту на людяність – висока оцінка.

До слова, нині можна здійснити віртуальну прогулянку Чорнобильською зоною. Подивитись панорами можна на карті.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.