Сьогодні відзначають День пам’яті Левка Лук’яненка- почесного громадянина Тернополя

Сьогодні, 7 липня, відзначається день пам’яті Левка Лук’яненка (1928-2018), українського політичного і громадського діяча, дисидента, Героя України.

Увесь його життєвий шлях був сповнений любов’ю до рідної землі. Символічно, що Левко Лук’яненко народився 24 серпня – у 1991 р. цього дня проголосили незалежність України. Він же став автором тексту Акта проголошення незалежності.

«Той, хто каже, що незалежність впала нам з неба, не знає, що ми діставали по 10 років тюрми і заслання», – писав він.

За відданість Україні і громадсько-політичну діяльність радянський комуністичний режим засудив Левка Лук’яненка до розстрілу, однак пізніше покарання замінили. Майже 27 років провів патріот в ув’язненні, у тому числі у таборах особливо суворого режиму.

Мало хто знає, що частину своєї Шевченківської премії він віддав на будівництво храму Святого Миколая Чудотворця у с. Хотів на Київщині, де проживав. Він – автор 16 книг і брошур. Володів англійською, польською і німецькою мовами.

Для багатьох українців і жителів Тернопільщини Левко Лук’яненко був прикладом стійкості та патріотизму. Його знали і поважали. Він неодноразово бував на Тернопільщині, зокрема 11 листопада 1991 р. як кандидат у Президенти України (у містах Бережани, Тернопіль та в інших населених пунктах), на святкуванні 5-ї річниці створення Тернопільської обласної організації УГС-УРП (січень 1994) та 464-річчя заснування нашого міста (серпень 2004) та ін.

Востаннє Левко Григорович офіційно відвідував Тернопіль у 2013 році, коли зустрічався з членами УГС і УРП. А після початку російської агресії часто їздив на фронт, де зустрічався з українськими бійцями, зокрема з 25-го мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Коли пан Левко приїжджав до Тернополя, завжди відвідував колишнього політв’язня, доктора технічних наук, професора Тимофія Рибака.

Левко Лук’яненко відійшов у засвіти 7 липня у Києві на 90-му році життя.

«Я палко вірю в майбутнє України, – говорив Левко Лук’яненко, – вірю в молодь. Вірю в чесних, порядних сміливих людей. Я йшов шляхом незалежності все своє життя і йтиму до кінця. Незалежно від того, що чекає Україну».