949 views

«Стався до людей так, як би хотів, щоб вони ставилися до тебе» – тернополянин Володимир Верля

Із ним не помічаєш часу, а кожне слово хочеться закарбувати в пам’яті. Певен: ми створені для успіху, просто треба повірити в себе, та за жодних обставин не опускати рук. 

Успішний бізнесмен, мудрий наставник, добрий батько, ефективний учасник суспільної ініціативи «Батьківська платформа» Володимир ВЕРЛЯ.

– А яким є ваше життєве кредо, – цікавлюсь.

На все Божа воля. Так мене вчили батьки, так моїх батьків вчили їхні батьки. І, в принципі, переконався, що в житті нічого немає і нічого не буде, якщо Бог не підтримає, не проведе, не підкаже, як воно все повинно бути. Як не старайся… Жити й чинити потрібно так, аби, найперше, не було соромно перед Всевишнім.

– Як це?

Є таке добре й мудре правило: ніколи не вчиняй з людьми так, як би ти не хотів, щоб вчинили з тобою. Не важливо, чи це твої рідні, близькі чи далекі, чужі, люди, яких бачиш уперше й, можливо, більше не побачиш ніколи. Стався до них так, як би хотів, щоб вони ставилися до тебе.

– Бог творить дива?

– Так. Постійно. Просто нам слід навчитись помічати їх. Починати ранок із вдячності Всевишньому за те, що прокинулись. А часто, будучи інструментом у руках Господа, ми й самі творимо дива: втираємо чиїсь сльози, підставляємо плече, даруємо надію, виконуючи Його волю, Його план щодо нас…

– Бізнесмен настільки близький до Бога? Як?

– Бізнес – справа не легка, проте в її основі завжди лежить правдиве спілкування з людьми. Люди ж, як правило, зацікавлені в позитивних результаті й емоціях. Добро завжди повертається добром, а образи, обман – кривдою. Правило бумеранга. У бізнесі важливо, щоб поруч були люди, з якими можна по житті виконувати дані обіцянки. Мені пощастило на таких.

– Вірите, що Бог може покарати за причинене комусь зло?

– Він і карає, – через хворобу, неприємності,  клопоти, що трапляються, несприятливі обставини… Переконався, що в житті нічого просто так не відбувається, а Всевишній настільки любить кожного з нас, що навіть караючи, по-батьківськи навчає. Головне, не прогавити Його урок, а твердо засвоїти.  І не варто запитувати: «Господи, за що?» Слід поцікавитись: «Боже, для чого?» І не слід лукавити ні зі собою, ні зі Всевишнім.  Зробіть правдивий іспит совісті, щоб зрозуміти, як бути, чому так трапилось, як виконати обіцяне?

– Чи ваші погляди перейняли доньки?

– Вони завжди підтримують мене. Наталі – чотирнадцять, Валентині – дванадцять років. Ми стараємося дотримуватися Божих заповідей, з дитинства практикуємо читання різних дитячих книжок і Біблії, відвідуємо церкву.

– Вас так виховували?

– Мене батьки виховували у повазі до слова Господнього, як і їх їхні батьки. Дідусь був поляком, спільно із ним ходив у костел, відтак – до церкви. І хоч у житті часто траплялись зміни й бурі, затишок завжди шукав у молитві.

– А хто батьки за професією?  

– Батько – агроном, мати – вчителька хімії та біології. Вони мешкають у Сидорові, що на Гусятинщині.

– Як же ж ви стали бізнесменом?

– Бізнесменом може бути кожен, і кожен насправді ним є, тому що в кожного зазвичай день починається …із планування того, що він повинен зробити, як саме, та з якою затратою  сил, здоров’я, часу та фінансів. Основне правило: не відкладати на завтра те, що треба і можна зробити сьогодні. 

– Продовжте, будь ласка, речення: Міцна сім’я для мене — це…

– Це взаєморозуміння і повага. І звичайно ж, на першому місці, – віра в Бога. Бо, як кажуть священники, коли є віра в Бога, то все решта – на своєму місці. Дітей треба вчити цьому змалку, подавати їм добрий приклад, переконувати, що потрібно завжди виконувати дане слово й свої обов’язки, розуміти, що кожен їхній крок може мати відповідні наслідки, тому слід бути уважним та обережним.

– За оцінки доньки отримують кишенькові?

– Якщо вони добре навчаються, то відповідно за це отримують бонуси у вигляді різних забав чи кишенькових коштів на власні потреби. В нас не лімітована можливість щодо придбання книг чи навчальних матеріалів. Обмежений режим перегляду інформації на гаджетах різного типу, бо не зажди все, що там є, – корисне. Згідний із приказкою про те, що перших 7 років своїх дітей треба любити, других – виховувати, наступних сім –  бути для них другом, прикладом, а після 21 року – відпустити їх та молитися, щоб все було добре.

– А сімейні ради у вас відбуваються?

– У принципі, – так, вони більш стратегічні. Обговорюємо питання щодо планів на рік, чим зайнятися на вихідні, де відпочити, відносно навчання.

– Крайнє слово – за вами?

– У нас нема такого: сказав і так має бути, все вирішуємо спільно, намагаємось досягнути консенсусу, й не просто слухати, а чути одне одного. Моя Оксана – за фахом економістка, працює на кафедрі кібернетики в Тернопільському національному економічному університеті. Вона – дуже добра дружина й прекрасна мама. Розуміємо одне одного з пів слова. Через завантаженість кожного, зокрема, й дітей, упродовж дня часто спілкуємось за допомогою гаджетів, але ввечері обов’язково ділимось пережитим, побаченим, почутим. Вихідні проводимо разом.

– Чому зараз більше розлучень, ніж шлюбів?

– Нема віри в Бога, відсутня звичка проговорювати проблеми, що виникають, домовлятись. Усім нав’язується політика вседозволеності: моє вище, моє зверху, так повинно бути, бо так хочу. Це негативна тенденція, що простежується на загальнонаціональному рівні, і вже є значною проблемою. Люди перестали працювати над своїми стосунками, бо уникають труднощів. А щастя так просто не дається. Як наслідок, страждають діти. Ми чомусь забули, що поєднане Богом на небесах, не під силу розірвати людині, зруйнувати – так, але не розірвати…

– Тобто, терпіти одне одному попри все..?

– Бути мудрим, уважним у виборі, усвідомлювати, що це на все життя, а не на рік-два. Не експериментувати, а думати серцем. Не гарячкувати, навчитись поступатись, інколи змовчати, цінувати й берегти те, що маєш. Але водночас слід поважати себе, мати гідність, і не терпіти побоїв, не потакати, не мучитись. Нині популярним є «Шлюб за добу». Як на мене – це звичайнісінька лотерея. Питання: чи готові ви довірити своє життя випадку?

– Європейські цінності. Нині все більше мови про одностатеві шлюби…  

– Вважаю, що ці речі нам нав’язують через підручники, лобіювання окремих каст, а тому вони ще більше нам шкодять. Особливо дітям, котрі ще цілком не сформовані й не можуть усвідомлено приймати рішення. Ми не повинні допустити руйнування традиційної сім’ї на догоду модним тенденціям та чиїмось примхам. У Європі є багато корисніших речей, ніж одностатеві шлюби, приміром – культура спілкування, відпочинку. Якщо вже щось і переймати, то краще їх…

– Ви за повернення християнської етики в школи?

– Дітям, найперше, важливо донести основні тези про те, що є Бог, як відбулось створення світу, що таке віра.  Як на мене, робити це мають фахові викладачі з релігієзнавства, бо конфесій багато, і неправильно, щоб котрійсь із них надавалась перевага.  Важливо, аби на уроки почергово приходили представники різних церков і розмовляли з дітьми. Такі діалоги допоможуть школярам  стати обізнанішими, краще зорієнтуватись серед релігій та їхніх цінностей, сформувати власну думку.

– Дистанційна освіта: впроваджувати чи ні?

– Вона принесла і свої плюси. Приміром, мої діти стали самостійнішими, креативнішими в пошуку варіантів того, як виконати завдання вчителя.  Проте є у дистанційній освіті й мінус. У мого сусіда, приміром,  діти навчаються в першому та другому класах, і, коли відверто, мені було дуже шкода їх та його з дружиною. Малеча багато матеріалу просто не могла зрозуміти, бо батьки не зуміли доступно пояснити, хоч дуже старались. До дітей такого віку потрібен спеціальний підхід. Тому не можна впроваджувати дистанційне навчання для всіх школярів одночасно. Слід міксувати, підлаштовуватись. Знаєте, ще на початку створення світу було дуже багато людей, які не вижили, бо не зуміли адаптуватись, а декотрі просто не хотіли робити цього.

– Для успіху в бізнесі чого має бути більше: везіння, знань чи зв’язків?

– У мене нема жодних зв’язків, і не було. Просто слід вірити в те, що Бог допоможе, налаштуватись на позитив, упевнено йти до результату, робити все можливе для того, щоб досягнути мети. Ось і весь рецепт успіху. Йому й своїх дітей навчаю. Бо мрії насправді збуваються, головне постійно щось робити для їх реалізації, а не марнувати часу. Дорогу, як кажуть, здолати той, хто рухається.

– А чи вживаються бізнес та благодійництво?

– Коли Бог дає можливість заробити, то твій обов’язок – дещицю від заробленого віддати потребуючим. Так вчить Святе Письмо. І ми  дотримуємось цього правила. Я знаю багатьох підприємців, котрі роблять чимало добрих справ тихо, не афішуючи. Так велить їхнє серце. Та й люди, на жаль, часто в доброму намірі бачать лише вигоду для того, хто надає допомогу, осуджують його. Наразі наше суспільство тільки поволі звикаєте до правдивого благодійництва. Щодо нас з партнерами, то намагаємось  допомагати різним дітям, а найбільше, – інвалідам, які обмежені, чи не мають повноцінної сім’ї, важко хворі. Допомагаємо в різний спосіб: матеріально, гуртуючи людей та організації, включаючи всі можливі й доступні нам дієві механізми.

– Відповідальне батьківство – це…?

– Можливість віддати якусь частинку себе, свого часу, знань, досвіду, дітям. Не тільки власним, а й тим, кого виховує вулиця, хто перебуває в складних життєвих обставинах, інвалідам.

Допомога – це не завжди щось матеріальне. Часто – це звичайне спілкування, порада, підтримка, увага, міцне надійне плече. Дуже важливо знайти потрібні слова й вселити у дитину віру в те, що вона все зможе, просто потрібні бажання й дія. Повірте, вона виросте й обов’язково стане успішною.

Ми чомусь часто вважаємо, що в світі все краще, ніж у нас. А що ми робимо для того, щоб у нас стало краще, ніж у світі? Потрібно не нарікати, не жаліти себе, а працювати над собою. Щохвилинно. Бо зміни починаються, найперше, з нас самих.

– «Батьківська платформа» на вашу думку повинна..?

– Найперше, навчати дітей добрим речам; скріплювати їхню віру в Бога; переконувати в тому, що все, за що беруться, слід робити правильно, якісно, на совість; прищеплювати відповідальність, повагу до народних традицій, любов до рідної землі, зацікавленість історією, правдолюбство, співчутливість. Особливо увагу маємо приділити проблемі соціального сирітства. Наше завдання підтримати не лише дітей, чиї батьки нині на заробітках, а й старше покоління, котре часто не може дати собі раду дати з онуками. Слід навчити їх, підказати, допомогти, бо час не стоїть на місці, здоров’я вже не те, знання, а дітям варто визначатись у житті, робити перші кроки, котрі вплинуть на їхню долю. «Батьківська платформа» має стати тим острівцем поради, надії, допомоги, навчання, користі для батьків різного віку, надійним професійним плечем в океані різнопланових проблем.

– Дякую вам за так відверту й щиру розмову.  

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.