239 views

Сміття: проблема України чи ресурси?

Авторка: Людмила Островська

Прес-тури Україною і мають на меті  показати не лише передовий досвід  колективів, громад, корпорацій, навчальних, дослідницьких, лікувальних та інших  закладів, а й вникнути  в питання, які хвилюють   суспільство і порівняти їх вирішення в регіонах та в світі.

Вічна проблема людства – сміття, допоки  країни-господарі не зробили його  бізнесом, розвинувши переробну промисловість.  Тепер  на відходах заробляють.

Так, Швеція переробляє 99% всього сміття, з якого отримують паливо та сировину для виробництва. Країна настільки успішна в цій сфері, що  їй своїх відходів  бракує. І зверніть увагу! Шведи аж ніяк не купують цей мотлох, навпаки, країни – експортери доплачують їм за його використання. Цікавим є і досвід Британії, яка за допомогою «анаеробного розщеплення» перетворює харчові відходи на енергію. Індія ж, яка нещодавно задихалася від сміття, придумала і втілила ідею використання пластику для виробництва асфальту. Тепер в країні з допомогою цієї сировини побудовано тисячі кілометрів доріг. І таких прикладів, які показують наскільки уважно провідні країни світу ставляться до сміття, багато. В сучасному світі відходи стали ресурсами, цінним матеріалом, який приносить значні прибутки.

Як каже статистика, Україна ж накопичила близько 54 мільйонів кубометрів відходів. При цьому переробці підлягає лише 6 % усього побутового сміття. Решта знаходиться на полігонах, більшість  з яких давно переповнена. За 10 років в нашій державі тверді побутові відходи, з розрахунку на одну людину, зросли майже на 50% і складають у середньому 300-400 кг на рік.

Таку статистику підібрати не складно. Значно складніше зрозуміти чому ми пасемо задніх, коли хочемо  вскочити у вагон з цивілізованими країнами? Бо нас  цивілізації якось боком обходила в цьому питання останні десятки років. Законодавчий движ розпочався лише з  нашою асоціацією з ЄС, з’явилося підгрунтя законів.

Так, з 2018 року  діє спеціальний закон про відходи, який каже, що треба їх сортувати. А ще наш уряд , підійшовши  комплексно до цієї  проблеми, у 2017 році прийняв Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року, а у 2019 році – Національний план управління відходами до 2030 року. Нове законодавство зорієнтоване  за європейськими принципами:  на зменшення обсягів утворення відходів, збільшення обсягів переробки та повторне використання відходів тощо. В нас  також заговорили про введення заборони пакетів. Йдеться про заборону деяких видів  поліетиленових пакетів із 2022 року. За поширення пакетів пропонують ввести штраф до 8500 грн. Європейські країни рухаються цим шляхом з початку 90-х років і планують вийти на 65 %–75 % переробки у 2030 році. Ми лише починаємо, але теж записали такі показники у нашій стратегії. А тим часом наші європейські партнери пішли далі: вони зменшили продукувати сміття. Так, в Стокгольмі продукується подушно  130 кг сміття на рік, що майже втричі менше ніж в Україні. Отож, щоб побороти сміття, мало його утилізувати і переробляти, його слід менше продукувати!

Ми не будемо аналізувати наскільки реально виконувати ці  завдання і чи вони обгрунтовані важелями впливу. А от про те, що ми таки робимо кроки  в  цьому напрямку  сказати треба. Адже людський фактор в нас робить чудеса.

 Слобожанська ОТГ Дніпропетровської області, в якій ми з прес-туром побували  минулоріч,  давно розсортовує і переробляє відходи. Дивуються, що  так потерпають села від несанкціонованих сміттєзвалищ.

Суттєво наблизилася Тернопільська міська об’єднана територіальна громада  до європейських стандартів у цьому питанні. На всій території є три види контейнерів: змішані, скло і пластик. Все інше  сортують на сміттєвому полігоні  в Малашівцях, де з цього  року  запрацювала сортувальна лінія. Вона працює цілодобово  і щоденно приймає 120-150 тонн сміття. 40% відходів після сортування можна повторно переробляти. Крім того газ метан, що виникає внаслідок ущільнення сміття і часто є причиною пожеж у теплу пору, будуть викачувати  і  перетворювати  його в електроенергію. І ще вигода для  бюджету громади- утриманням полігону займатиметься інвестор, натомість вивільнені гроші можна буде спрямувати на інші потреби міської ОТГ.

Щоб читачі відчули нашу радість , додам , що це той скандальний полігон, на який  возять сміття  з 1977 року, попри заборону  наприкінці 90 –их, його експлуатують до сих пір. Територія сміттєзвалища перебуває у так званому другому поясі санітарної охорони Верхньо-Івачівського водозабору, звідки постачають воду для понад 70% мешканців обласного центру. На звалищі накопичилося понад 14 млн кубометрів відходів. Малашівці для Тернополя — це було  щось таке, як Грибовичі для Львова.

Мереф’янська міська об’єднана громада , що на Харківщині, звідки ми щойно повернулися з прес-туру, має далекоглядні плани на  зменшення  відходів, роблячи ставку на економіку замкнутого циклу  щодо поводження з відходами, де все сміття буде мати друге життя. Вони відокремлять   органіку, яка піде на добрива для вирощування  на неугіддях  енергетичних рослин – верби й міскантусу; сухе та крупногабаритне сміття піде на виготовлення топлива для котлів; пластик будуть ущільнювати, здавати на переробку гранул для асфальту, а скло  і папір у пункти прийому, які організують на території.Це в найближчих планах. Така передмова і загальноукраїнська картина в цілому сирої ситуації з  обробкою відходів життєдіяльності людей.

Підсилило гостроту  проблеми  відвідання  унікального  підприємства Зміївської паперової фабрики, що на Харківщині, яка входить до корпорації   видавництва «Ранок». Підприємство з  2008 року працює на відходах , яких бракує в Україні, бо не сортують сміття . Це єдиний  в Україні величезний  переробний  комбінат , який знайшов вигоду  в переробці макулатури і  тетра паку.  Звичайний пакет від молока  чи соку тут можуть розібрати на волокно, з якого потім, наприклад, зроблять газету чи книжку. Підприємство постійно вдосконалює свої технології і   активно працює над покращенням ситуації з відходами в Україні. Переробники випускають свою продукцію – пакувальні види паперів, крафт-папір, газетний папір тощо – з вторсировини,  яку в обсязі  500 тонн на місяць переробляють на лініях виготовлення паперу.  Переробка тетра паку – важливий для екології процес, оскільки, потрапивши на звалище, це пакування, що складається з паперу, поліетилену та фольги, розкладатиметься сотні років. За словами директора підприємства Юрія Калиниченка,  цей непотріб   перетворюють на волокно, з якого виробляють  папір, а з плівки, що залишається, роблять  багатофункціональні гранули.З цієї сировини навчилися в нас виробляти  люки, водовідтоки, плитку. Ще залишаються відходи – раніше вони складали  20 %, зараз – 11–12 %. Відвідуючи європейські підприємства, спеціалісти фабрики  побачили, що і цей мізер можна перетворювати на гроші,  сприяючи міцності  асфальтування. Переробляти цю сировину  у Змієві навчилися, а от роздобути її на переробку виявилося проблемою. За словами Юрія Калиниченка, її практично немає в нашій державі.

– В Україні доволі мало макулатури, щоб працювати. А щодо тетра паку, то це взагалі глобальне питання.  Проблема в тому, що практично немає програми роздільного збирання – більшість вторсировини опиняється на звалищах. Якби на законодавчому рівні  ввели, що для тих, хто сортує сміття — місцева рада приймає меншу ціну, хто не сортує — більшу. За три роки ми забули б  про цю  проблему . Адже зараз сортування сміття в Україні не працює, тому що ринок вторинної сировини фактично відсутній,- сказав підприємець. -Тоді як звичайну паперову упаковку з-під пластівців можна переробити 7 разів, а 60 кілограмів такого паперу рівноцінні одному дереву.

 В  Україні (від Харківщини до Київщини) фабрика закуповує близько 5 тонн тетра паку на рік, але потужності підприємства дозволяють переробляти більше, тому вторсировину додатково закуповують у Словаччині, Польщі та Угорщині. За словами директора , купляти  використані пакети з молока і соку  в Україні було б ,як мінімум, удвічі дешевше.  Юрій Калиниченко   переконаний, що  саме факт того, що культура збору сміття в Європі вища, ніж у нас, є одним із важливих чинників того, що вигідніше купувати відходи в Європі. Більшість вторсировини, яку імпортують для  виробництва, є якісно відсортованою.

-У нас краще проходить переробка виробничих відходів – заводів, великих магазинів тощо, – говорить підприємець.- Це великі обсяги досить чистої і однорідної сировини, за які йде конкурентна боротьба між переробниками. Але інновації  дають можливість на чомусь економити і рухатися   вперед. Якщо у 2014 році фабрика виробляла 5500 тонн паперу, то зараз обсяги виробництва зросли майже вдвічі й сягають до 10 000 тонн на рік. У  найближчій перспективі Харківське видавництво «Ранок» стане абсолютно екологічним. Для книг тут   використовуватимуть  папір з вторсировини, а замість звичного газу використовуватимуть  лушпиння соняшника. Поруч олійна фабрика, яка постачає лушпиння,  можна працювати і на соломі, якої вдосталь. Є в проекті встановлення сонячних батарей, що також сприятиме економії енергії. Отож, на місці ніхто не стоїть, рух вперед відбувається.  Державі варто було б на себе взяти також кістяк проблеми,ввівши законодавчо   розширену  відповідальність  виробника. Щоб кожен виробник товарів чи послуг, які в результаті споживання утворюють відходи, фінансував їх безпечну утилізацію.  Таким чином компанія-виробник буде підтримувати роботу сортувальної станції.

 Як бачимо,  Україні законодавча база щодо впорядкування сміття ще вибудовується. Дуже хочеться, щоб запрацювали  всі рамкові закони, «сортувальні» законопроекти  і важелі впливу для їх виконання. Але незалежно від того чи   буде на це політична воля у нового парламенту та уряду, в якому тепер немає окремого Мінекології, каталізатор боротьби   за чисте довкілля включився. Місцеві активісти як у Харкові, так і на Тернопільщині, Волині чи Львівщині , волонтери  проводять   тренінги  для комунальних підприємств, приватних компаній і населення щодо  поводження з відходами. Просвітницька робота  стосується не лише того, як сортувати сміття, або аналізувати діюче законодавство, а й як збалансувати можливості, потреби і одержати максимум з того, що може мати ще друге , третє життя, щоб відходи стали ресурсами.   Адже  суть ефективної європейської практики  в тому, що треба  перейти від моделі “знайти, де захоронювати відходи”, до моделі “утворювати мінімум відходів”. І лише мінімум, який не піддається переробці або повторному використанню, повинен бути захоронений.

 Сьогодні в Україні існує понад 500 пунктів збору вторинної сировини, куди кожен охочий може здати відсортоване сміття. Карту та детальну інформацію про них можна знайти на  безкоштовному   мобільному  додатку  «Сортуй», де дуже детально розписані правила сортування сміття для усіх його видів. Він містить рекомендації щодо утилізації відходів. Таким чином зможе підказати, як і де дати друге життя контейнерам із фольги, електроприладам, коробкам з-під піци, старому одягові тощо.

Якщо Україна – це Європа, тоді ми маємо піклуватися про оточуючий світ самі, бо ми в ньому живемо і відповідальні за нього перед своїми дітьми і внуками

 Людмила Островська.

Матеріал підготовлений завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.